ПОСТАНОВА 20 лютого 2024 року, Справа № 944/5614/23, пров. № А/857/1028/24, Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-суддіКузьмича С. М., суддівДовгої О.І., Матковської З.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117286362
23.08.2023
інспектор поліції виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по
справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки
дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - притягнув ОСОБА_1 до
адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав
стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 керувала
ТЗ та не була пристебнута ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному
засобами пасивної безпеки, не пред`явила для перевірки посвідчення водія,
свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не увімкнула аварійну світлову сигналізацію
після зупинки поліцейським, чим порушила п. 2.3 «в», 2.4 «а», 9.9
«б» Правил дорожнього руху, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст.
122 КУпАП. ОСОБА_1 вважаючи постанову
незаконною, звернулася до суду з адміністративним позовом, просила скасувати
постанову. Місцевий районний суд рішенням від 11.12.2023 в задоволенні
адміністративного позову відмовив, виходив з того, що надані відповідачем
докази на підтвердження правомірності оскарженої постанови є належними,
достовірними, достатніми доказами та повністю спростовують позовні вимоги.
Позивач з рішенням місцевого районного суду не погодилася та
подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що відповідач не надав
належних доказів того, що вона (позивач) вчинила адміністративне правопорушення, а саме керувала
автомобілем без паска безпеки, що не давало законної підстави для зупинки її
транспортного засобу працівником поліції. Апеляційний суд рішення
місцевого суду скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову вказавши,
що 1)не було доведено, що
позивач керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Це
свідчить про відсутність законних підстав для зупинки його транспортного засобу
поліцейським; 2) відсутні підстави для перевірки у позивача наявності
водійського посвідчення, адже зупинка його транспортного засобу була
незаконною; 3)немає підстав для притягнення позивача до відповідальності за не
увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки поліцейським, адже
дана вимога є похідною від незаконної зупинки.
Короткі висновки:
Ø поліцейський має право вимагати у водія
пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що
підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що
така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного
переліку підстав) та безпосередньо при оформленні ДТП. У випадку, якщо
поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР,
вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є
неправомірними.
Ø
Оскільки,
не увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки поліцейським стало
похідним правопорушення від підстав зупинки транспортного засобу позивача, який
спростовано апеляційний судом, підстав для притягнення до відповідальності за
порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР України відсутні.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІНОГО СУДУ
Ø Статтею 19 Конституції України визначено,
що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Ø
Відповідно
до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку,
встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає,
що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її
права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ø
За
правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи
бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та
інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Ø
Згідно
ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в
зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку,
встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування
уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного
впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення
забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових
осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ø
В ст.
9 КУпАП, видно, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається
протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на
громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений
порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну
відповідальність.
Ø
Згідно ст.
245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні
правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин
кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення
виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють
вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання
громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ø
Відповідно
до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про
адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено
адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи
підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують
і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для
передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської
організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення справи.
Ø
Статтею
251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне
правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом
порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність
адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків,
висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та
технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому
числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної
відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи
засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються
особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а
також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за
виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки
дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими
документами.
Ø
Згідно
із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ø
В
свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою
притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події
адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться
шляхом надання доказів.
Ø
Зазначена
норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування
правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Ø
Статтею
72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є
будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність
обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;
висновками експертів; показаннями свідків.
Ø
Відповідно
до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,
встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ø
Частиною
2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень
обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладаються на відповідача.
Ø
Зазначена
норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається
обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт
владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до
адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.
Ø
Згідно
із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд
справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу,
покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів
внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні
правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені
працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають
спеціальні звання.
Ø
Відповідно
до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та
другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці
вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне
правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Ø
Згідно
з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне
правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Ø
Постанова
повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову,
дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис
обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який
передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по
справі рішення.
Ø
Постанова
по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки
дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених
частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце
вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано
в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний
засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання
адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із
зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення
у вигляді штрафу.
Ø
Порядок
дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про
дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та
доповненнями) (далі ПДР України).
Ø
Відповідно
до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього
руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил
дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Ø
За пунктом
1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно
виконувати вимоги цих Правил.
Ø
Відповідно
до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть
відповідальність згідно із законодавством.
Ø
Пунктом
2.3 «в» ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього
руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки
(підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів,
не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених
пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких
унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та
спеціальних транспортних засобів.
Ø
Згідно
з вимог п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу
поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також
пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
Ø
Також п.
9.9 «б» ПДР України передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна
бути ввімкнена в тому числі у разі зупинки на вимогу поліцейського або
внаслідок засліплення водія світлом фар.
Ø
Відповідно
до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок
транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал
світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного
роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів
на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування
зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при
початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх
переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час
руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними
пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв
оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного
службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за
собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Ø
Із
змісту спірної постанови слідує, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки
у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, не пред`явив для
перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та
не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським.
Ø
Разом
з цим причиною зупинки транспортного засобу котрим керував позивач, було саме
те, що він не був пристебнутий ременем безпеки у транспортному засобі,
обладнаному засобами пасивної безпеки.
Ø
Системний
аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час
складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить
допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається,
уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у
вчиненні правопорушення.
Ø
Нормами КУпАП передбачено
спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері
забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення
адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має
право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне
правопорушення.
Ø
Відповідно
до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного
правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак
відповідачем долучено відеозапис вчинення позивачем адміністративного
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ø
Щодо
доданого до матеріалів справи відеозапису, колегія суддів встановила, що з
нього не вбачається керування позивачем транспортного засобу без пристебнутого
ременя безпеки. На долученому відеозаписі зафіксовано лише момент розмови
позивача з поліцейськими та винесення оскаржуваної постанови.
Ø
Відтак,
враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем
належними доказами не встановлено порушення позивачем вимог п. 2.3 «в» ПДР України,
що стало підставою для зупинки авто та притягнення останнього до
відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Щодо не пред`явлення
позивачем для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію
транспортного засобу та не увімкнення аварійну світлової сигналізації після
зупинки поліцейським то суд зазначає таке.
Ø
Водночас,
п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що
поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що
посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи,
якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити
правопорушення.
Ø
Аналогічного
правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №
415/123/17.
Ø
Пунктами
1-9 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначеного вичерпний
перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний
засіб, а саме:
якщо водій порушив Правила
дорожнього руху;
якщо є очевидні ознаки, що
свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
якщо є інформація, що
свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення ДТП,
кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що
свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи
знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;
якщо транспортний засіб
перебуває в розшуку;
якщо необхідно здійснити
опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної
пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони
є або могли бути;
якщо необхідно залучити
водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху
або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про
адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;
якщо уповноважений орган
державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
якщо спосіб закріплення
вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників
дорожнього руху;
порушення порядку визначення
і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових
сигнальних пристроїв. Всі інші причини зупинки автомобіля - незаконні.
Ø
Частиною
2 ст. 35 «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний
поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з
детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Ø
Аналіз
наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що
поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що
посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи,
якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір
вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо
при оформленні ДТП. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував
факту порушення особою ПДР,
вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є
неправомірними.
Ø
Наведена
правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів КАС у
постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі
№ 161/7068/16-а.
Ø
Враховуючи,
що відповідачами не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу
адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме
керування позивачем транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки,
відтак законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача
водійського посвідчення відсутні.
Ø
Оскільки,
не увімкнення аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським стало
похідним правопорушення від підстав зупинки транспортного засобу позивача, який
спростовано апеляційний судом, підстав для притягнення до відповідальності за
порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР України відсутні.
Ø
Враховуючи
наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції
про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не надано
належних доказів про вчинене позивачем правопорушення, а саме що слугувало
підстави для зупинки транспортного засобу позивача, що має наслідком скасування
спірної постанови.
