НЕЗАКОННА ЗУПИНКА: СУД СКАСУВАВ ШТРФ ЗА НЕПРИСТЕБНУТИЙ РЕМІНЬ, НЕ ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ВОДІЙСЬКОГО ПОСВІДЧЕННЯ ТА НЕ УВІМКНЕННЯ АВАРІЙНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

ПОСТАНОВА  20 лютого 2024 року, Справа № 944/5614/23, пров. № А/857/1028/24, Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-суддіКузьмича С. М., суддівДовгої О.І., Матковської З.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/117286362

---

23.08.2023 інспектор поліції виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 керувала ТЗ та не була пристебнута ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, не пред`явила для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та не увімкнула аварійну світлову сигналізацію після зупинки поліцейським, чим порушила п. 2.3 «в», 2.4 «а», 9.9 «б» Правил дорожнього руху, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.  ОСОБА_1 вважаючи постанову незаконною, звернулася до суду з адміністративним позовом, просила скасувати постанову. Місцевий районний суд рішенням від 11.12.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовив, виходив з того, що надані відповідачем докази на підтвердження правомірності оскарженої постанови є належними, достовірними, достатніми доказами та повністю спростовують позовні вимоги.

Позивач з рішенням місцевого районного суду не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що відповідач не надав належних доказів того, що вона (позивач) вчинила    адміністративне правопорушення, а саме керувала автомобілем без паска безпеки, що не давало законної підстави для зупинки її транспортного засобу працівником поліції. Апеляційний суд рішення місцевого суду скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову вказавши, що 1)не було доведено, що позивач керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки. Це свідчить про відсутність законних підстав для зупинки його транспортного засобу поліцейським; 2) відсутні підстави для перевірки у позивача наявності водійського посвідчення, адже зупинка його транспортного засобу була незаконною; 3)немає підстав для притягнення позивача до відповідальності за не увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки поліцейським, адже дана вимога є похідною від незаконної зупинки.

---

Короткі висновки:

Ø поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні ДТП. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Ø Оскільки, не увімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки поліцейським стало похідним правопорушення від підстав зупинки транспортного засобу позивача, який спростовано апеляційний судом, підстав для притягнення до відповідальності за порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР України відсутні.

---

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІНОГО СУДУ

Ø Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ø Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ø За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Ø Згідно ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Ø В ст. 9 КУпАП, видно, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ø Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ø Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ø Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ø Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ø В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Ø Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Ø Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ø Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Ø Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Ø Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Ø Згідно із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Ø Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Ø Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Ø Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Ø Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Ø Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі ПДР України).

Ø Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Ø За пунктом 1.3. ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Ø Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Ø Пунктом 2.3 «в» ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Ø Згідно з вимог п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

Ø Також п. 9.9 «б» ПДР України передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена в тому числі у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Ø Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ø Із змісту спірної постанови слідує, що позивач не був пристебнутий ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, не пред`явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не увімкнув аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським.

Ø Разом з цим причиною зупинки транспортного засобу котрим керував позивач, було саме те, що він не був пристебнутий ременем безпеки у транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки.

Ø Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Ø Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Ø Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем долучено відеозапис вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Ø Щодо доданого до матеріалів справи відеозапису, колегія суддів встановила, що з нього не вбачається керування позивачем транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки. На долученому відеозаписі зафіксовано лише момент розмови позивача з поліцейськими та винесення оскаржуваної постанови.

Ø Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем належними доказами не встановлено порушення позивачем вимог п. 2.3 «в» ПДР України, що стало підставою для зупинки авто та притягнення останнього до відповідальності ч. 2 ст. 122 КУпАП.

---

Щодо не пред`явлення позивачем для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та не увімкнення аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським то суд зазначає таке.

Ø Водночас, п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Ø Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі № 415/123/17.

Ø Пунктами 1-9 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначеного вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб, а саме:

якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Всі інші причини зупинки автомобіля - незаконні.

Ø Частиною 2 ст. 35 «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Ø Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні ДТП. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою ПДР, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

Ø Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів КАС у постановах від 15.03.2019 по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі № 161/7068/16-а.

Ø Враховуючи, що відповідачами не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме керування позивачем транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки, відтак законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача водійського посвідчення відсутні.

Ø Оскільки, не увімкнення аварійну світлової сигналізації після зупинки поліцейським стало похідним правопорушення від підстав зупинки транспортного засобу позивача, який спростовано апеляційний судом, підстав для притягнення до відповідальності за порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР України відсутні.

Ø Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не надано належних доказів про вчинене позивачем правопорушення, а саме що слугувало підстави для зупинки транспортного засобу позивача, що має наслідком скасування спірної постанови.

Інспектор поліції не може тримати в руках прилад TruCam при фіксації швидкості руху авто

Шостий апеляційний адмінсуд зазначив, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

 

Прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці. Про це зазначила колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду 758/8181/23 від 24 січня 2024 року.

Обставини справи

Водій звернувся до Подільського районного суду Києва з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора батальйону в м. Бориспіль УПП у Київській області від 2 січня 2022 року про накладення штрафу 340 грн (ч. 1 статті 122 КУпАП).

Згідно постанови водій, керуючи транспортним засобом «Nissan Qashqai» в м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 2, рухався зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті, перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті.

Замір швидкості руху здійснювався приладом ТгuСаm LТІ 20/20.

Рішенням Подільського райсуду від 12 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу, колегія суддів ШААС її задовольнила.

Що вирішив апеляційний суд

Суд першої інстанції вказав, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, позивачем вказано про наявність сумнівів щодо коректності результатів вимірювання.

Вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Як було зазначено, у постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду попередньої інстанції та дають підстави стверджувати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Автор: Наталя Мамченко

Джерело: http://surl.li/qzvcv

 

ТАКТИКА ЗАХИСТУ ЗА СТ. 130 КУПАП

 « Випив – за кермо не сідай » – так каже нам соціальна реклама на білбордах.

Справді, статистично керування авто у нетверезому стані входить до топ-список причин ДТП.

Відповідно держава, як інститут, покликаний здійснювати управління суспільством та керівництво громадськими процесами, запровадила відповідальність за керування транспортними засобами у нетверезому стані. Така відповідальність ділиться на адміністративну та кримінальну і має на меті, по-перше , запобігти вчиненню правопорушення, по-друге , покарати тих, хто його вже вчинив.

У цій статті поговоримо про адміністративну відповідальність, а саме: який механізм притягнення до відповідальності і як водію захищати свої права, якщо правопорушення все ж таки мало місце.

Відповідальність за водіння у нетверезому стані («штраф за алкоголь за кермом»)

Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів (ст . 16 Закону України «Про дорожній рух» ).

Відповідно до ст. 130 КУпАП керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння спричиняють накладення штрафу на водіїв у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на рік.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, зазначених вище, спричиняє позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки, а також накладення штрафу на водіїв у розмірі 34 000 грн або адміністративний арешт строком на десять діб. При цьому як штраф, так і арешт можуть супроводжуватись відплатним вилученням транспортного засобу.

Якщо правопорушення скоєно особою більше двох разів протягом року, покарання буде ще суворішим – штраф у розмірі 51 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, що перебуває у приватній власності порушника, або адміністративний арешт п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на десять років та з конфіскацією транспортного засобу, що перебуває у приватній власності порушника.

Зупинка автомобіля поліцейським

Логічно, що починається все із зупинки транспортного засобу співробітником поліції.

Тут слід керуватися нормою ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» , якою встановлено підстави для зупинення автомобіля, а саме:

1) якщо водій порушив правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям скоєння ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває у розшуку;

5) якщо необхідно провести опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП;

7) якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі утворює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, провадиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію або не поміщали у митний режим транзиту.

Поліцейський зобов'язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинки ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

За розпорядженнями п. 8.9. ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою:

а) сигнального диска з червоним сигналом або світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та місце його зупинки;

б) включеного проблискового маячка синього та червоного або тільки червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

в) гучномовного пристрою;

г) спеціального табло, де зазначається вимога про зупинення транспортного засобу.

Водій повинен зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки. Водій має право знати причину зупинки транспортного засобу, а також прізвище та посаду поліцейського, який зупинив транспортний засіб. Про це прямо зазначено у ст.16 Закону України "Про дорожній рух". Таке право водія кореспондує обов'язок поліцейського назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання; пред'явити на вимогу водія службове посвідчення, надавши можливість ознайомитись із викладеною у ньому інформацією, не випускаючи його з рук; поінформувати водія про конкретну причину зупинки транспортного засобу (ст. 18, 35 Закону України «Про національну поліцію» ).

Порядок огляду на алкоголь

Цей «етап» спілкування поліцейського з водієм нормований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи перебування під впливом лікарських засобів, які знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11. 2015 № 1452/735.

Інструкцією визначено клінічні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, яка не відповідає обстановці.

У свою чергу, підставами для підозри на наркотичне сп'яніння є: наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю із порожнини рота); звужені або дуже розширені зіниці, що не реагують на світ; уповільненість чи навпаки підвищена активність чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя чи неприродна блідість.

Огляд стан сп'яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом;

- лікарем закладу охорони здоров'я.

У разі відмови водія від перевірки на алкоголь на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з результатами перевірки, проведеної поліцейським, проводиться медичний огляд на алкоголь. Такий огляд проводиться у найближчій установі охорони здоров'я, яка входить до відповідного переліку, затвердженого управліннями охорони здоров'я місцевих держадміністрацій.

Під час скоєння ДТП, внаслідок якого є особи, загиблі чи травмовані, огляд на алкоголь у медичній установі є обов'язковим.

Огляд на стан сп'яніння поліцейським

За новими правилами перевірки на алкоголь, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення ( ст. 266 КУпАП ).

Перед проведенням перевірки водія на алкоголь поліцейський інформує водія про порядок застосування спеціального технічного засобу та на вимогу водія надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку.

Не можуть бути залучені як свідки поліцейські чи особи, у неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду стан сп'яніння водія вказуються в акті огляду. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один із яких вручається водієві, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.

Водій вважається таким, що керує авто у стані алкогольного сп'яніння, якщо тест показує більше 0,2 проміле алкоголю у крові.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення

Таким чином, якщо в результаті огляду на алкоголь виявлено, що водій керував автом у нетверезому стані, поліцейський, крім акта огляду, повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення (відомий у народі як «протокол алкогольного сп'яніння»).

У протоколі зазначається: дата та місце його складання, посада, ПІБ особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час скоєння та суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за це правопорушення; прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідних вирішення справи. Якщо правопорушенням завдано матеріальних збитків, про це також зазначається у протоколі.

Протокол підписується особою, яка її склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, за наявності свідків та потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами.

У разі відмови особи від підписання протоколу, у ній провадиться запис про це. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, що додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складанні протоколу особі, притягуваному до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його правничий та обов'язки, що робиться відмітка у протоколі.

Також у протоколі вказується про вилучення посвідчення водія.

Надалі матеріали про адміністративне правопорушення направляються до суду, який здійснює притягнення водія до відповідальності.

Тактика захисту водія

Найдієвіший захист – це не поєднувати алкоголь та керування автомобілем. Адже ціною такого «поєднання» може бути життя людей.

Втім, якщо Ви з якихось причин стали водієм, якого притягують до відповідальності за нетверезе керування, слід бути озброєним практичними знаннями щодо захисту своїх прав.

Як же не втратити права за алкоголь - читаємо далі.

По-перше , намагайтеся фіксувати спілкування з поліцейським на власну камеру. Це не заборонено чинним законодавством. Єдиною умовою такого фіксування є те, що воно не повинно заважати поліцейському виконувати посадові обов'язки.

По-друге , попросіть поліцейського пред'явити Вам службове посвідчення. По можливості перепишіть дані посвідчення.

По-третє , вимагайте пред'явити сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу, яким здійснюється огляд на стан сп'яніння (йдеться про «алко-тест»).

По-четверте , огляд стану сп'яніння повинен проводитися або зі здійсненням відеозапису поліцейським або у присутності двох свідків. Свідками можуть бути лише особи, які не зацікавлені в результаті вирішення справи. Якщо у Вас є обґрунтовані сумніви щодо неупередженості свідків, спокійно, але наполегливо заявляйте про це. Також переконайтесь (бажано під власний відеозапис), що свідки готові будуть прийти на виклик до суду та дати свідчення про обставини події.

По-п'яте , знайте, Ви маєте право не погодитись на проведення тесту на місці зупинки або не погодитись з результатами такого тесту. У цьому випадку огляд проводиться у медичному закладі, але не в будь-якому, а лише у тому, що затверджено управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Огляд провадиться не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

По-шосте , при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, уважно ознайомтеся з його змістом. У разі незгоди зі складанням протоколу, викладеним у ньому обставинами, потрібно обов'язково вказати про це у протоколі. Відмовлятися від підписання протоколу немає практичного сенсу, тоді як підписати протокол, попередньо виклавши у ньому свої зауваження – це дієвий механізм захисту прав.

По-сьоме , недоліки, допущені працівником поліції при оформленні документів (акту огляду, протоколу про адміністративне правопорушення) можуть бути підставою для відмови суду у притягненні водія до відповідальності.

По-восьме , пам'ятайте, посвідчення водія має бути повернене водію, якщо протягом трьох місяців судом не прийнято рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом.

 

Корисна добірка судової практики: як не втратити права за алкоголь

У ухвалі у справі № 357/3183/22 від 03.06.2022 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/104645437 ) суд зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення не додано відео з бодікамери поліцейського; акт огляду стану алкогольного сп'яніння не підписано поліцейським, що свідчить про відсутність складу правопорушення у діях водія.

У постанові у справі № 686/27255/19 від 17.01.2020 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/86980302 ) суд дійшов висновку, що акт огляду складається та є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення у у разі згоди особи з результатом проведеного огляду та у разі небажання водія пройти огляд у медичному закладі. Оскільки водій акта огляду не підписав, це свідчить про його незгоду з таким актом. Огляд у медичному закладі не проводився. Отже, вина водія не доведена.

У ухвалі у справі № 404/4467/16-а від 20.02.2019 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/79997722 ) суд акцентував, що перебування за кермом транспортного засобу, що не перебуває в стані руху (перебуває у нерухомому стані), особи у нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Якщо Вам потрібна послуга професіонала, скористайтесь сервісом «Тендер на юридичну послугу» від юридичного ресурсу «Протокол»

Автор консультації: Керуючий партнер Адвокатського бюро «ОЛЕНИ СИТАРЧУК» адвокат Олена СИТАРЧУК